Наловлю риби до маскувальної сітки,
у касці зварю юшку на дикому вогні.
Перш, ніж ми навчились літати,
нас довго вчили падати.
Очі мої бачать по-різному
і поки одне з них спить,
я бажань загадаю на кожну зірку,
їх падає з неба безліч:
на подвір’ї мій танк присипляє
гусей і курей у місячнім блиску.
Перемога зайшла у ворота, на запах юшки прийшла.
Цвіркун літньої ночі заспіває ніжну сирену
про те, як петрів батіг проганяє нечисть з землі.
Спокійно воді і землі пастись в полі
й збирати у пазуху вічність,
і засинати без страху вогню
під мирними хмарами-вівцями.
Лиш у пса сни неспокійні, він має
пам’ять
й любові ще повне серце.
Я коли засинаю, своє відкладаю,
ховаю від мух і від мук.
Дерева гнуться від кожного вітру
і в тіні своїй бережуть
стогін війни, яким говорять
тепер краєвиди всіх міст.
Написана мова їм сходить з чола,
і в немічнім шелесті трав
уже зараз вчуваю ту юшку і рибу,
і сон гусей і танків.
Kseniya Kysylychyn
|
Nałowię ryb do siatki maskującej,
w kasku ugotuję zupę na dzikim ogniu.
Zanim nauczyliśmy się latać,
długo uczyli nas padać.
Moje oczy widzą różnie
i póki jedno z nich śpi,
złożę życzenie na każdą z gwiazd –
spada ich z nieba mnóstwo:
na podwórku mój czołg przysypia
gęsi i kury w blasku księżyca.
Zwycięstwo stanęło u bramy, na zapach zupy przybyło.
Świerszcz nocą letnią zawyje czułą syrenę
o tym, jak błękitny podróżnik wygania szatana z ziemi.
Spokojnie już wodzie i ziemi się paść w polu
i zbierać wieczność do pazuch,
i zasypiać bez strachu ognia
pod chmurami-owcami.
Tylko pies śpi niespokojnie, nosi w sobie
pamięć
i miłości pełniutkie serce.
Ja gdy zasypiam, swoje odkładam,
chowam od much i od męki.
Drzewa gną się pod każdym wiatrem
i w cieniu swym chronią
krzyk wojny, w którym rozmawiają
teraz widoki wszystkich miast.
Nadpisany język schodzi im z czoła,
i w niemrawym szeleście traw
już czuję tę zupę i rybę,
i sen gęsi i czołgów.
|
